І саме 14 жовтня щороку з 2005-го був днем, коли найактивніша частина українського суспільства - українські націоналісти - вимагали державного визнання ветеранам УПА, а також встановити цей день державним святом, що присвячене всім збройним силам, що боролись за становлення та захист України як держави на противагу всяким дням “защитника отечества”, які донедавна святкувалися любителями руского міра і активно насаджувалися молодому поколінню в школах.

В результаті націоналісти, так чи інакше, добилися свого. Процес був зовсім не завжди

суто мирним. Були опоненти, були сутички, арешти. Були таврування “провокаторами” і “агентами кремля” людей, які сьогодні сформували батальйони, полки і бригади та воюють з ордою на найгарячіших напрямках. А опоненти? Під їхніми стягами 24 лютого заїхали російські танки.

14 жовтня - це свято, яке заслужили наші предки з Української Повстанської Армії, що воювали за нашу свободу у критично складних умовах. Це свято, яке вже наше покоління, без перебільшення, вибороло для того аби вшанувати тих, хто боровся у ХХ столітті і вже тих, бореться у ХХІ.

Це наше свято. І його ніхто в нас не забере.