Степан КУДАРЕНКО: «Українські націоналісти мають чітке розуміння причин цієї війни і своєї місії у ній»
Кілька важливих думок з-під ЛимануУ мирному житті свободівець Степан Кударенко – політик, правозахисник, громадський діяч. Був заступником керівника Київської міської організації ВО «Свобода» з юридичних питань, Віце-Президентом з юридичних питань «Київміськбуду» - повномашстабне вторгнення перервало багато його професійних планів та проектів.
Сьогодні націоналіст – у лавах 4 БрОП Національної гвардії України (Бригада швидкого реагування НГУ «Рубіж»). Нам вдалося додзвонитися до захисника і поставити запитання. Кілька важливих моментів з цієї розмови.
До великої війни
Упродовж багатьох років Степан Кударенко робив усе для того, щоб націоналісти прийшли до влади.
«Переконаний, що тоді Україна значно краще підготувалася б до війни. Свободівці завжди казали, що війна з московією неминуча, а одним з ключових пунктів політичної програми націоналістів була побудова потужної української армії. Не думаю, що війни вдалося б уникнути, однак зробили б усе можливе, аби достойно зустріти моск@лів. Будучи максимально підготовленими до вторгнення, перемогу, вочевидь, здобули б швидше і з меншими втратами як серед військових, так і серед цивільного населення».
24 лютого 2022 року
«24 лютого ми зібрались в київському офісі «Свободи» - як і було заплановано. Я приєднався до добровольчого формування «Свобода», а згодом, коли підрозділ взяли у лави Нацгвардії і почав формуватися другий батальйон «Свободи», - пішов у регулярні війська, в Національну гвардію України. Для мене вибір був очевидним. Всі мої друзі та побратими пішли в різні свободівські формування, тож цілком природно, що я доєднався до своїх».
Про ворога
«Разом з побратимами я зараз воюю на Лиманському напрямку. Ми реалізовуємо різноманітні операції з активної оборони, стримуємо ворога, і це дає змогу нашим військам здійснювати наступальні операції на інших напрямках.
Сьогодні нам протистоїть сильний, ресурсно потужний та витривалий ворог. Основна його перевага – великий ресурс. Маю на увазі як техніку, так і живу силу. Така перевага дає змогу противнику вести проти нас тривалу війну. Ми, на превеликий жаль, не маємо настільки великого ані людського, ані економічного потенціалу.
Суттєвим мінусом ворога є низька мотивація особового складу. Як би їм не лили у вуха пропаганду, вони розуміють, що ведуть загарбницьку війну. Натомість ми дуже чітко усвідомлюємо: воюємо за виживання української нації, за право на існування нашої держави. Бойовий дух та мотивація у нас на якісно вищому рівні.
А, як показує світова історія, війни виграють ті, хто має високий рівень мотивації, а не ті, хто має більше «заліза та м’яса». Візьмемо за приклад конфлікти на Балканах. Маленька Хорватія посунула значно більшу, економічно та ресурсно потужнішу Сербію. Завдяки тому, що воїни були вмотивовані, а суспільство згуртоване – їм вдалось дати гідну відсіч агресору».
Найважчі моменти
«Найважчі моменти цієї війни настають тоді, коли ми зазнаємо втрат. Коли гинуть побратими. Ти кожного знаєш особисто, з кожним маєш свою історію стосунків. А потім в один момент цієї людини більше нема... Це дуже боляче.
Але навіть попри такі тяжкі миті, ми не втрачаємо мотивації. Українські націоналісти мають чітке розуміння причин цієї війни і своєї місії у ній. Не виникає в голові запитання «а що я тут роблю»», не потрібно шукати додаткових джерел мотивації».
Літо українських перемог
«Літо-2023 закарбується пам’яті як літо українських перемог. Ми просунулись на різних напрямках і в рази активізували удари по ворогу не тільки по лінії фронту, а й по території р@шки та в окупованому Криму.
Це надзвичайно важливі зрушення. Переможні війни обов’язково мають включати успішні операції та обстріли на території противника. Сьогодні це уже не поодинокі випадки, а система. Навіть українське суспільство бавовну в Севастополі чи Москві почало сприймати як буденність. Рік тому одна подібна атака стала б фурором і головним інформаційним приводом на цілий тиждень, а сьогодні це буденна, послідовна, систематична робота.
Головне те, що рівень інтенсивності та ефективності наших атак в тилу ворога зростає».
Коли ми переможемо
«Тільки якщо суспільство буде єдиним у бажанні здобути перемогу і водночас це бажання втілюватиметься у постійну важку працю, – ми зможемо врешті здолати ворога. Не може бути жодних півтонів та компромісів. Українська перемога повинна бути однозначною. Поступки та компроміси – це гарантія повторення війни. Вважаю, що розвал російської федерації має стати логічним підсумком і наслідком нашої перемоги на полі бою.
Знищення живої сили противника і техніки, просування на різних фронтах, удари по території рф – все це ті маленькі «голочки», що встромляються у тіло московії. Що більше буде отих «голочок», то швидше росія почне розвалюватись.
Але для цього має активізуватися значно більший відсоток українців. На жаль, досі велика частина суспільство проживає життя, відмежовуючись від війни. Вони не воюють і не волонтерять, для них повномасштабна війна перетворилась на АТО 2015-2016 років, коли воює хтось і дуже далеко, натомість вони проживають життя в своїй реальності, яка не має стосунку до бойових дій.
Це дуже небезпечна тенденція, і держава має з нею працювати. Має мобілізовувати суспільство на боротьбу з ворогом. Той, хто сьогодні не на фронті, має чітко усвідомити, що він буде там завтра. Лише тоді він почне вже сьогодні докладати для пришвидшення Перемоги максимум зусиль».