Павло ДЕЙНЕКО: «Нині усі чоловіки в Україні мали б відповідати певним фізичним критеріям, тому рано чи пізно мобілізований буде кожен…»
Спортсмени на фронті
Павло Дейнеко – очільник Кіровоградської обласної організації ВО «Свобода», військовослужбовець ДШВ ЗСУ – в етері телеканалу ДніпроTV дав цікавий коментар про війну і спорт. Ми вибрали кілька моментів.
«Чи всі хлопці, які пішли на фронт, до цього вели спортивний спосіб життя? Я б так не сказав. Армія – це зріз суспільства. Якщо людина не займалася спортом досі, то скоріш за все, не буде займатися в армії, і навпаки.
На війні я бачив, як хлопці із підручних засобів робили спортивні снаряди, щоб підтримувати себе у нормальній фізичній формі, однак у зоні бойових дій про системність говорити не можна. Тим часом у військових частинах, які знаходяться в тилу, є змога підтримувати себе у нормальній фізичній формі.
Я би поставив питання інакше: чи всі, хто в тилу, хто займається спортом, готові іти в армію? Тому що військо потребує поповнення, і дуже хотілося б бачити, що люди, які фізично розвинені та психологічно стійкі, - беруть участь у захисті країни.
А також хочеться наголосити: нині усі чоловіки в Україні мали б відповідати певним фізичним критеріям, тому рано чи пізно мобілізований буде кожен.
Відповідно треба тримати себе у належній фізичній формі, мати певну фізичну підготовку. Особливо якщо говоримо про підрозділи розвідки, штурмові підрозділи, підрозділи сил спеціальних операцій. Там взагалі має бути дуже високий рівень підготовки».
«Щодо проекту Ігри Нескорених. Він дуже класний і дуже крутий. Я навіть знаю поранених хлопців, які брали у ньому участь. Це дуже важливо, тому що по-перше, має на меті певну фізичну реабілітацію - хлопці тренуються, залучаються до певних фізичних вправ, тому краще себе розвивають. Також це психологічна реабілітація, тобто певний рівень соціалізації. Усе це в підсумку краще інтегрує хлопців у суспільство.
І навпаки, це так само потрібно суспільству. Тому що суспільство через такі формати, які Ігри Нескорених, бачить приклади велетів духу. Людей, які попри всі перепони тримають себе в належній фізичній формі. Які мають бойовий дух, готові до боротьби, хоча б на спортивній арені. Це надихає не тільки учасників цих змагань - надихає суспільство».
«Багато хлопців ведуть відлік цієї війни не від 24 лютого 2022 року, і навіть не від 2014. Ця війна триває дуже довго. А оскільки ми маємо сусіда з великими імперським амбіціями – маємо бути готовими до того, що ця війна, якщо порівнювати її із забігом – це забіг на довгу дистанцію.
Тому я дуже хотів би, щоб у школах, спортивних закладах відновлювали і біг, і спортивну стрільбу. І щоб їх максимально популяризували. Тобто щоб молодь завжди була готова до того, що може статися… Цьому нас вчить історія останніх років, історія минулого століття».
«Ще до повномасштабного вторгнення я тренувався для того, щоб пробігти марафонську дистанцію. Для мене це цікаво, багато побратимів так само бігають довгі дистанції. Але почалася війна, і стало не до того.
А потім було поранення, пов'язане з опорно-руховою системою. І відповідно станом на зараз стан здоров'я не дозволяє бігти дистанції. Але планую потрошки тренуватися. Після перемоги будемо реалізовувати всі свої мрії.
А зараз мрія у всіх єдина - перемогти ворога і побудувати ту державу, про яку ми мріяли, про яку мріяли наші попередники. І в якій щасливими будуть наші діти, внуки і правнуки…»