У ДИТЯЧОМУ ТАБОРІ «ЛІТО З БОГОМ»
Спекотний серпневий ранок. Як і щодня, з п’ятого числа цього ж місяця, о десятій годині біля церкви Святого Володимира Великого у селі Володимирівці Знам’янського району купчаться діти. Тільки-но на «горизонті» з’являється настоятель церкви протоієрей Іван (Проць), щебетливий гурточок пожвавлюється та направляється навстріч. Чемні християнські вітання, всі заходять у приміщення, занурюються у приємну церковну прохолоду. Богослужінням, молитвою розпочинається щоденне життя в дитячому таборі «Літо з Богом».
Отець Іван, як завжди, скромно применшує свою значимість у цій, правду кажучи, духовній місії. Говорить, що його праця звичайна. І затія з табором - дуже проста. Це - згуртувати дітей, молитися разом із ними. Він не розповідає про те, як йому вдалося завоювати їхню довіру, та, мабуть, що дуже суттєво, - і їхніх батьків. Як-не-як, але душпастир зумів привабити дітей і молодь, зацікавити… Уже не вперше при церкві практикує цей літній табір для дітей. Священик власноруч все організовує, дбає, щоби діти мали все необхідне для занять, забав, відпочинку, одне слово, забезпечити тут комфортне місце.
-Цьогоріч нам допомогли організувати табір отці - редемптористи (монаше згромадження при УГКЦ) і отець Василь Ліниця,- розповідає о.Іван (Проць). - І такі літні табори діють не тільки в нашій парафії, але й на теренах нашої єпархії УГКЦ Одеського екзархату: Херсонщині, Миколаївщині, Кіровоградщині… Розвивається, втілюється наше найважливіше, найцінніше бажання - мета: згуртувати дітей під час канікул, відірвати від сидіння за планшетами та комп’ютерами, дати їм найцінніше-духовну основу, посвятити їх в елементарні знання, найперше: щоб вони збагнули символ Святого Хреста, як скласти руку - пальці й перехреститися; як зайти до храму і поцілувати тетрапод (у центрі - престіл з іконою); християнські привіти-вітання; щоб діти орієнтувалися, вчилися відрізняти добро від зла.
Ми дуже тішимося, а ще дужче - вдячні нашим гостям - помічникам зі Львова, які прибули до нас із своєї доброї волі, знехтували власним відпочинком, приїхали, щоб передати знам’янським, володимирівським дітям, молоді свої знання. Семінарист Володимир Чухній підготував спеціальну програму, займається з дітьми катехізацією (основи християнського віровчення). Це його практика - в дуже глибокій науці. Дівчата - волонтерки Діана й Софія надто швидко освоїлися в таборі, місцеві, тобто наші діти до них горнуться. Через такий табір переходить усе - навіть ті ж танці - банси. Діти чують, вивчають не просто якусь - там клубну музику, але запам’ятовують щось нове для себе, що буде корисне в житті з розумним поєднанням їхніх знань. І навіть якщо, бува, хтось і намагається тут якось продемонструвати своє власне «я», воно в дитячій спільноті зразу ж вирівнюється з простим, взаємоповажаним «я». Це дуже важливо для майбутнього спілкування дитини і життя…
Щороку до співпраці з літнім табором при нашій церкві добровільно долучаються різні люди. Ось тепер підготували цікаву вікторину для дітей представниця Володимирівської сільської ради Валентина Олександрівна Маляренко з учителькою української мови і літератури Володимирівської школи Оксаною Миколаївною Білан. Місцеві чоловіки Олег Муленков і Сергій Хода возили дітей на ставок. Вірні нашої парафії з задоволенням прихистили у своїх домівках наших гостей - львів’янок (п.Олена Палійчук), долучилися до їхнього харчування… а брат Володимир - семінарист живе в моїй родині. Усім - щира вдячність.
Думки та враження наших львівських гостей.
Володимир Чухній, семінарист-шестикурсник Львівської духовної семінарії, 20 років: - Що я привіз дітям? - Хіба гітару…(усміхається.Авт.). Різні християнські, українські народні пісні. А всерйоз - я зрозумів, що місцеві діти рідко ходять до церкви. Навіть, коли хотять якусь науку, то треба з нуля починати, пояснювати їм. Взагалі - то, я мав два місяці канікул, присвятив їх праці з дітьми -катехізація, ігри, співи, конкурси, банси… Коли занурюєшся у працю і відкриваєш комусь науку, - нове дістаєш і сам для себе. Найкращий досвід - кудись поїхати, як у нас кажуть: вийти з зони комфорту. Я перебував у цей літній час у дитячих таборах. Це - унікальний досвід, унікальні діти…
Софія Чоба,16 років, навчається на другому курсі (туризм) екологічного коледжу Львівського НАУ: - Мені подобається спілкуватися з дітьми, навчати їх чогось нового. Бачимо, що діти в цьому краї трішки інші, ніж у Львові, зокрема в селі. Цим дітям інколи не вистачає підтримки, уваги, піклування, бо батьки переобтяжені буденними клопотами… Ми відвідуємо у Львові спільноту «Світло Христа» при церкві Священномученика Йосафата. Приїхали до вас, щоб поділитися своїми знаннями, як навчали нас наші отці і сестри. У таборі в селі Володимирівці ми влаштовували різні гуртки, конкурси, малювали, ліпили, розповідали дітям про віру, Бога, Святу Трійцю… Діти всюди однакові - такі ж щирі, відверті, безпосередні, так само хотять чогось незвіданого, цікавого.
Діана Русин, учениця-одинадцятикласниця, 16 років, мріє стати добрим лікарем, тобто фахівцем: -Ми приїхали в літній табір на Знам’янщину, бо дуже любимо дітей, хочемо їм трішки прислужитися. Дитині хороше, коли її хвалять, запевняють, що вона обдарована, все зуміє, та й просто люблять. А в селах-якось по-інакшому, бо тут духовна наука не є на першому місці. А насамперед те, що мама скаже - город чи ще там щось… А дуже тішить, коли діти при церкві бачать, що можна весело провести час, і з Богом - це гарно. Бо без Бога - нікуди, а тепер ми хоч трішки даємо зрозуміти, що з Богом легше. Діти нам довіряють, відчувають підтримку, увагу навіть від нас, аніматорів. Їм стає спокійніше, бо вже впевненіші в собі, в тім, що вони багато чого можуть, що комусь потрібні…
Оксана Білан, учителька з місцевої школи: - Маю 30-річний досвід праці з дітьми. У свята та в неділю відвідую нашу церкву, настоятелем якої є отець Іван (Проць), ще недавно - парох, а на 10-річчя нашої парафії преосвященний Владика Михаїл возвів його до чину протоієрея. Найкращі враження в мене, як світської людини, про духовну особу - отця Івана. Наскільки він енергійний, ініціативний, працьовитий, володіє таким потужним магнетизмом людяності, порядності, доброзичливості. До отця Івана тягнуться люди. І ось у такий час - безоплатний табір «Літо з Богом»! Наші діти і на пікніку в лісі розважилися, і на ставку відпочивали, й у волейбол грали, і щодня бувають у церкві на Службі Божій. А рухливі танці, майстер-класи з дівчатами - аніматорками, бесіди про віру, заповіді Господні… І ось сьогодні ми з Валентиною Олександрівною Маляренко охоче спілкувалися з табірними дітьми, підібрали для них вікторину з казок - те, що їм цікаво. Ми бажаємо отцеві Івану терпіння, хай Господь укріпляє його здоров’я, його дух, щоб Він допоміг йому, звісно, зі спільнотою, розбудовувати нашу церкву…Та й усім людям побажати: хоча би в неділю ходити до церкви. А нині подякуємо отцеві Івану, людині, яка несе слово Боже всім нам. Бо без Бога не зрозуміти цей мінливий і безмежний довколишній світ.
Ольга Плєшкова